Митці народжуються раз на століття

Митці народжуються раз на століття. Ці слова по праву можна сказати про Зарембу Казимира Аполлоновича, якому доля визначила дуже важливу місію в житті – сіяти в душах і розумі дітей добре, вічне, мудре. Він – педагог, організатор, наставник. Народився 14 грудня 1917 року в м. Сміла Черкаської області. Педагогічну діяльність розпочав вчителем математики в Київській області, потім – директором десятирічки. А з 1961 року очолив Смілянську школу – інтернат. Саме в школі – інтернаті, колектив якої Казимир Аполлонович очолював майже 7 років, розкрилися його здібності як педагога, організатор, викладача – новатора, чуйного вихователя, здібного керівника. З його приходом школа з посередньою матеріально – технічною базою і строкатим учительським колективом перетворилася на справжню лабораторію передового педагогічного досвіду.
На базі інтернату проводились конференції, семінари, зустрічі з делегаціями різних країн світу. Школа була однією з найкращих в області.
Казимир Заремба як і Василь Сухомлинський, Олександр Захаренко, наполегливо добивався того, щоб школа завжди глибоко вивчала індивідуальні особливості учнів, бо в кожного з них є «Божа іскра». Всім життям школи керувало самоврядування, самі діти: уроки, самопідготовка, збори, працюють клуби – спортивний, мистецький, вихідного дня. Дорослі в цей час проводять педраду або заняття предметних комісій. Спільнимизусиллями обладнано музей ім. Т.Г.Шевченка, створено шкільний клуб краєзнавців, клуб інтернаціональної дружби.
Казимир Аполлонович займався не тільки вихованням дітей, а й піклувався про благоустрій інтернату, заклав яблуневий садок, який ще й досі дарує нам свій щедрий урожай; побудував теплицю та облаштував ділянки, на яких діти вирощували овочі.
По – новому підійшли в школі і до трудового виховання учнів. Важливе місце відводилося зустрічам учнівського колективу з виробничниками міста. Школа утверджувалася як культурно – інтелектуальний центр громади. Повсякденну роботу Казимир Аполлонович будував так, щоб вчасно побачити, підтримати цікаву думку, корисне починання.
Педагоги та учні школи свято бережуть та примножують традиції, закладені Казимиром Аполлоновичем. В шкільній музейній кімнаті є експозиція, яка розповідає про життя та педагогічну діяльність першого директора школи – інтернату. Щороку, в день народження педагога у музейній кімнаті відбувається зустріч трьох поколінь педагогів, учнів та випускників школи.
Говорять, що коли гаснуть зірки, їхнє світло іще довгий час можна бачити, а їхні ідеї, справи, вчинки, мудрі уроки залишаються у пам'яті оточуючих.
Тому світла пам'ять про нього буде довго жити у серцях тих, кого доля хоча б одного разу звела із цією великою людиною.